Масса Макан Діабате

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Масса Макан Діабате
Народився12 червня 1938(1938-06-12)[4]
Кіта[d], Kita Cercled, Каєс, Малі[5]
Помер27 січня 1988(1988-01-27)[1][2][…] (49 років)
Бамако, Малі[6][5]
Країна Малі
Діяльністьісторик, прозаїк-романіст, драматург
Знання мовфранцузька[7]
Нагороди

Ма́сса Мака́н Діабате́ (Massa Makan Diabaté; *12 червня 1938(19380612), Кіта, Каєс, Французький Судан, тепер Малі — 27 січня 1988, Бамако) — малійський історик, письменник і драматург.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Масса Макан Діабате народився у 1938 році в містечку Кіта неподалік Бамако в родині гріотів з глибоким корінням.[8] Його дядько, Келе Монсон Діабате (Kélé Monson Diabaté) був відомим співцем-гріотом, і саме йому (за словами самого М. М. Діабате) він завдячує відданості усній традиції народу малінке:

«Я такий, яким мене хотів бачити Келе Монсон, коли навертав мене до фольклору малінке. І я скажу, що зрадив його, написавши романи. Я дитина Келе Монсона, але зрадлива дитина».

[9]

Своє практикування гріота Масса Діабате розпочав у 7-річному віці, але згодом це його навчання було перервано, щоб він міг навчатися в Гвінеї.

Зрештою він переїхав до Парижа, де вивчав історію, соціологію та політологію, а потім працював у ряді міжнародних організацій, таких як ЮНІСЕФ і ЮНЕСКО.

Повернувшись до Малі, М. М. Діабате влаштувався на адміністративну посаду в столиці Бамако. Його ранні твори «Джанджон та інші народні пісні Малі» (Janjon et autres chants populaires du Mali, 1970), «Кала Джата» (Kala Jata, 1970) і «Орел і яструб або порух Сунд'яти» (L'aigle et l'épervier ou la geste du Soundjata, 1975) по суті були франкомовними версіями епосу та народних казок малінке.

У 1971 році «Джанджон» був нагороджений «Великою літпремією Чорної Африки» (Grand prix littéraire d'Afrique Noire)[10], що принесло Діабате його перше міжнародне визнання. Трилогія повістей «Лейтенант...», «Перукар...» і «М'ясник із Кути» (Le lieutenant, Le coiffeur і Le boucher de Kouta, 1979–1982) отримала міжнародне Гран-прі 1987 року від Фонду Леопольда Седара Сенгора.

Масса Макан Діабате помер у Бамако 27 січня 1988 року. Уряд Малі присвоїв його ім'я 2-м середнім школам: у Бамако[11] і в його рідному регіоні Каєс.

З творчості

[ред. | ред. код]

Стилю письма М. М. Діабате притаманні гумор і езопова мова, теми творів соціально спрямовані, мають конфліктну основу, водночас віру в силу людського братерства.[12]

Погляди М. М. Діабате на роль гріотів за сучасності

[ред. | ред. код]

Попри те, що сам Масса Макан Діабате був сам з касти гріотів, він піддавав сучасних йому гріотів нещадній критиці, вважаючи їх паразитуючими жебраками, які часто спотворювали історію та зловживали своєю роллю заради прибутків:[13] «Після здобуття Малі незалежності гріоти стали, на мою думку, тими, кого я б назвав паразитами».[14] Стан гріотів був ключовою темою його творчості. У L'assemblée des djinns він висвітлює свої погляди на проблему устами одного зі своїх персонажів:

«Гріоти загинули ще до приходу білих, коли наші королі замість того, щоб об’єднатися проти спільної небезпеки, роздирали один одного на шматки. Сучасні гріоти — це не що інше, як артисти, які оспівують будь-кого… Вождь гріотів! . . . Але гріотів більше не існує».[15]

Однак Діабате також вважав, що образ гріота можна виправити, і вважав професійну літературу засобом досягнення цієї мети. Хоча він, вочевидь, здобув свою початкову славу як частина класу народних співців-гріотів і якраз прагнув повернути гріотам їхню колишню славу, водночас зрадивши цій усній традиції на користь письмового слова.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Si le feu s'éteignait (Bamako, Editions Populaires du Mali, 1967);
  • Janjon et autres chants populaires du Mali (Paris, éditions Présence Africaine, 1970);
  • Kala Jata (Bamako, Editions Populaires du Mali, 1970);
  • Une si belle leçon de patience (п'єса) (Paris, O.R.T.F / D.A.E.C, 1973);
  • L'aigle et l'épervier ou la geste de Soundjata (Paris, éditions Oswald, 1975);
  • Le lieutenant de Kouta (Paris, Editions Hâtier, 1979);
  • Le coiffeur de Kouta (Paris, Editions Hâtier, 1980);
  • Comme une piqûre de guêpe (Paris, éditions Présence Africaine, 1980);
  • L2e boucher de Kouta (Paris, Editions Hâtier, 1982);
  • L'assemblée des djinns (Paris, éditions Présence Africaine, 1985);
  • Le Lion à l'arc (Paris, Editions Hâtier, 1986)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б https://dicocitations.lemonde.fr/biographie/5901/Massa_Makan_Diabate.php
  3. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  5. ↑ а б Babelio — 2007.
  6. ↑ http://www.premiere.fr/Star/Massa-Makan-Diabate
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ Hale, Thomas A. "Massa Makan Diabate: Un griot mandingue a la rencontre de l'ecriture (review)". Research in African Literatures 30.2: (237–240), p. 237. (фр.)
  9. ↑ Keïta 1995, p. 78.
  10. ↑ Howard University Libraries - African & Caribbean Literature in French. howard.edu. (англ.)
  11. ↑ Lycée Massa Makan Diabaté. massamakan.net. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 11 жовтня 2022.
  12. ↑ Денисов Ю. Масса Макан Диабате. Цирюльник из Куты // Африка. Литературная панорама. Выпуск 10., М.: «Художественная литература», 1989, 624 с. — С. 230-232 (рос.)
  13. ↑ Keïta 1995, p. 22.
  14. ↑ Keïta 1995, p. 119.
  15. ↑ L'assemblée des djinns, p.62-63

Джерела, посилання та література

[ред. | ред. код]
  • Денисов Ю. Масса Макан Диабате. Цирюльник из Куты // Африка. Литературная панорама. Выпуск 10., М.: «Художественная литература», 1989, 624 с. — С. 230-232 (рос.)
  • Масса Макан Діабате на afribone.com
  • Усі книги автора на bibliopoche.com
  • Keïta, Cheick M. Chérif. Un Griot mandingue à la rencontre de l’écriture. Paris: Editions L'Harmattan, 1995. (фр.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Масса_Макан_Діабате&oldid=41204096